Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки

(Конституція України, ст. 57)

Правовий статус людини -  це її юридино закріплене становище у суспільстві, сукупність прав і обов'язків, відповідальності та гарантій. Основу цього статусу складає конституційно-правовий статус, який базується на принципах:​

• загальності прав, свобод і обов'язків людини і громадянина;
• рівності;
• єдності прав і обов'язків;
• гарантованості прав і свобод;
• невід'ємності прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина;
• взаємної відповідальності держави і громадянина;
• невичерпності конституційності прав і свобод людини та громадянина;
• вільного розвитку особистості.

Права людини - це захищена і гарантована державою можливість щось робити і здійснювати.Тобто можливість людини здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів та потреб, встановлені державою і закріплені нормативно.

Свободи людини - це відсутність яких-небудь обмежень, утисків у чомусь (діяльності, поведінці), можливість вибору моделі поведінки. Те саме, що права, але здійснюються самостійно і від держави вимагається лише не обмежувати можливості для реалізації цих свобод. 

Обов'язки людини - встановлена державою межа та міра обов'язкової поведінки, невиконання якої тягне настання юридичної відповідальності.

Конституція України визначає такі групи прав людини і громадянина:

Особисті права:

• право на життя, на недоторканість особи, житла (ст. 27, 28, 29, 30);
• на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної кореспонденції (ст. 31);
• право на приватне життя, невтручання у нього (ст.32);
• на вибір місця проживання, свободу пересування (ст.33);
• на свободу власної думки і слова, на вільне волевиявлення своїх поглядів і переконань (ст.34);
• на свободу світогляду і віросповідання (ст.35).

Політичні права:

• право брати участь в управлінні державними та громадськими справами (ст. 38);
• обговорювати і приймати закони та рішення загальнодержавного і місцевого значення (ст.39);
• надсилати індивідуальні і колективні звернення до державних органів (ст. 40);
• утворювати і брати участь у роботі об'єднань громадян (ст. 36, 37);
• обирати і бути обраним до державних орнанів місцевого самоврядування тощо (ст.38).

Економічні права:

• право на приватну власність (ст. 41);
• право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42);
• право на працю; (ст. 43);
• можливість вибору роду занять і роботи за своїм покликанням (ст. 43);
• право на справедливу оплату праці (ст. 43);
• право на страйк (ст. 44);
• право на відпочинок (ст.45).

Соціальні права:

• право на охорону здорв'я (ст.49);
• право на житло (ст.47);
• право на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, втрати працездатності (ст. 46);
• право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї тощо (ст. 48);

Екологічні права:

• право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст.50);
• на екологічно безпечні продукти харчування та предмети побуту (ст.50);
• на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50);

Культурні права:

• право на освіту (ст.53);
• право на користування досягеннями вітчизняної і світової культури (ст.54);
• право на свободу наукової, технічної та художньої творчості (ст. 54);
• право на захист інтелектуальної власності (ст.54).

Гарантії здійснення прав і свобод:

Національні (внутрішньодержавні):

• зверення до суду для захисту конституційних прав і свобод на підставі Конституції (ст.8, 55);
• рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності (ст. 43);
• визначена законом максимальна тривалість робочого часу та мінімальна тривалість відпочинку (ст. 45);
• загальнообов'язкове державне страхування (ст. 46);
• захист прав Уповноваженим Верховної Ради з прав людини (ст. 55);
• право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань (ст. 55);
• відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної або моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю (ст. 56).

Міжнародно-правові:

• право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися до міжнародних судових установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом чи учасником яких є Україна (ст.55).

При підготовці сторінки використані джерела:

• Конституція України.
• Ратушняк С.П., Правознавство. Зовнішнє оцінювання. Довідник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2008.
• Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Основи правознавства: Навч. посібник./ За заг. ред. І.П.Лаврінчук. - К: Каравела,  2004.
• Нартов В.В. Основи правознавчтва у визначеннях, таблицях і схемах. - 6-е вид., випр. - Х: Веста: Вид-во "Ранок". 2005.